10 клас Фізична культура

Переглянути 

Техніка подачі м’яча в волейболі за допомогою YouTube сервісу 

 https://www.youtube.com/watch?v=78YbppnFLJY&t=7s

 

Техніка прийому м’яча в Волейболі за допомогою YouTube сервісу  

https://www.youtube.com/watch?v=en7s-Wv0BHs

 Опрацювати

Загальні питання з фізичної культури
 Варіант – 1

[1 ] Відмітьте правильне твердження.

а) Вродженої біологічної потреби в руховій активності не існує.

б) Чим менше людина рухається, тим повільніше зношується її організм, економніше витрачаються життєві резерви.

в) Людині притаманна вроджена біологічна потреба в руховій активності.

[4] Тренування за будь-яких умов має позитивні наслідки.

а) Ні.                          б) Так.

[7] Хто з українських учених увів поняття "кількість здоров'я"?

а)  В.Р. Петренко.                 б)  М.М. Амосов.                  в)  П.С. Філатов.

[10] Хвилинний обсяг крові це...

а) Кількість крові, яка виробляється в організмі протягом однієї хвилини.

б) Шістдесята частина загального обсягу крові в організмі людини.

в) Кількість крові, яку серце перекачує впродовж однієї хвилини.

[13] Відмітьте найповніше визначення поняття "фізична культура".

а) Фізична культура - це вчення про красу рухів та тіла людини.

б) Фізична культура - це частина загальної культури, яка спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини з метою гармонійного формування її особистості.

в) Фізична культура - це сукупність різних видів рухової діяльності людини (біг, ходьба, ігри тощо).

[16] Який вид рухової діяльності, з числа перерахованих, найбезпечніший для тренування серцево-судинної системи?

а) Футбол.                 б) Гімнастика.                       в) Біг.             г) Шахи.

[19]  У методиці фізичного виховання виділяють два види фізичного навантаження. Яке з перерахованих зайве?

а) Зовнішнє.              б) Внутрішнє.                                   в) Фізіологічне.

[22] Чи завжди реакція організму на однакове фізичне навантаження є однаковою?

а) Ні.                                      б) Так.

[25] Яка мінімальна тривалість виконання вправи необхідна для розвитку загальної витривалості?

а) Не менше 2 хв.                 б) Не менше 4-10 хвилин                           в) Не менше 30 хв.

[28] Яка ЧСС відповідає фізичному навантаженню високої інтенсивності?

а) 180-200 скорочень за 1 хв.          б) 140-150 скорочень за 1 хв.         в) 170-180 скорочень за 1 хв.

[31] Відмітьте правильне твердження.

а) Шкідливі чинники справляють однаковий негативний вплив на всіх людей, що піддаються їх впливу.

б) Шкідливі чинники справляють більший негативний влив на людей з низьким рівнем фізичної працездатності.

в) Шкідливі чинники не справляють негативного впливу на здорових людей.

[34] Відмітьте правильне твердження.

а) Внаслідок систематичних занять фізичними вправами реакція серцево-судинної системи (частота серцевих скорочень) на стандартне (стандартне - це фізичне навантаження відомої потужності, яке можна повторити в інший час) фізичне навантаження знижується.

б) Внаслідок систематичних занять фізичними вправами реакція серцево-судинної системи (частота серцевих скорочень) на стандартне фізичне навантаження підвищується.

[37] Якої інтенсивності фізичне навантаження безпечніше використовувати для зміцнення здоров'я?

а) Високої інтенсивності.               б) Максимальної інтенсивності.    в) Низької інтенсивності.

[40] Що з перерахованого немає потреби робити перед тим, як приступати до систематичних самостійних занять фізичними вправами, якщо за наслідками медогляду учень віднесений до основної медичної групи?

а) Вивчити правила та методику самостійних занять.

б) Визначити рівень фізичної працездатності.

в) Брати довідку в лікаря.

г) Спланувати зміст занять, та, відповідне до фізичного стану, навантаження.

д) Контролювати самопочуття.

[43] Принцип неперервності в теорії тренування означає...

а) Що наступне заняття повинне розпочинатись ще до того часу,  коли  функціональні зрушення, викликані попереднім заняттям, повернуться до вихідного рівня.

б) Що в ході заняття не слід допускати періодів відпочинку між окремими вправами.

[46] Відмітьте правильне твердження.

а) Здоров'я людини не залежить від рівня фізичної працездатності.

б) Чим вищий рівень фізичної працездатності, тим міцніше здоров'я людини.

[49] Відмітьте правильне твердження.

а) Під час тренувального заняття розмовляти категорично забороняється, оскільки це утруднює дихання.

б) Заняття фізичними вправами рекомендується розпочинати не раніше ніж через 2 години після  їжі.

в) Тривалість тренувального заняття не може бути меншою однієї години.

[52] Через 10 хвилин після тренувального заняття частота серцевих скорочень була удвічі вищою ніж перед заняттям. Що можна сказати про фізичне навантаження на занятті?

а) Навантаження було недостатнім.

б) Навантаження було оптимальним.

в) Навантаження було завеликим.

[55] Відмітьте правильне твердження.

а) В міру підвищення працездатності, внаслідок систематичного тренування, одне і теж навантаження буде супроводжуватись все меншими функціональними зрушеннями.

б) При виконанні фізичної роботи однакової потужності, показники внутрішнього фізичного навантаження будуть вищими у того, хто має вищу тренованість.

[58] Зниження частоти серцевих скорочень внаслідок систематичних занять фізичними вправами свідчить...

а) Про втому серцево-судинної системи.

б) Про необхідність зниження фізичних навантажень.

в) Що серце стало працювати економніше.

Відповіді  надсилаються в  наступному вигляді  (ел. почта, класрум ін.)

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

для перевірки теоретичних знань з модуля «Волейбол»

1 варіант

1. Із скількох партій складається гра?

а) з 3-х або 5-ти

б) з 2-х або 3-х

в) з 4-х або 5-ти

2.     Висота волейбольній сітки для дівчат

а) 1м 90см

б) 2м 10см

в) 2м 00см

3. Відмітьте правильне твердження

 а) гравець не має право торкатися сітки

 б) гравець не має право торкатися сітки тільки під час

 в) виконання блокування

4. Чим відрізняються правила гри у вирішальній партії у волейболі?

а) вирішальна партія проводиться за спеціальними правилами

б) вирішальна партія грається за тими ж правилами, що й інші, але до 15 очок

в) вирішальна партія проводиться за тими ж правилами, що й всі інші, але до 25 очок

5. Скільки замін гравців дозволяється проводити у кожній партії на змаганнях з волейболу?

а) у кожній партії можна провести 4  заміни

б) кількість замін правилами не регламентується

в) у кожній партії можна провести 6 замін

6.В яких випадках м’яч вважається програним командою?

а) м’яч доторкнувся підлоги в межах власного майданчика

б) команда вдарила по м’ячу більше 3-х разів

в) м’яч був затриманий або кинутий

г) гравець відбив м’яча за межами волейбольного майданчика

7. В яких із зон знаходяться гравці нападу?

а) в зоні 1, 2, 6

б) в зоні 2, 3, 4

в) в зоні 3, 4, 5

8. Скільки перерв в кожній партії має право взяти команда?

а) 4

б) 2

в) 3

9.Хто може звернутися до судді з проханням про надання перерви?

а) тренер

б) любий гравець

в) капітан

г) секретар

10. Відмітьте правильні вислови

а) торкання м’яча до тіла вище пояса не зараховується як удар

б) м’яч можна відбивати руками будь-яким способом

в) кожна команда повинна відбити м’яч на сторону суперника не більше ніж за три удари

г) торкання м’яча під час блокування не зараховується як удар

11.Назвіть розміри волейбольного майданчику

а) 20м х 10м

б) 15м х 9м

в) 18м х 9м

12. Скільки гравців знаходяться на майданчику під час гри?

а) 9 гравців

б) 6 гравців

в) 7 гравців

 кожна правильна відповідь дорівнюється оцінки в 1 бал

Особливості фізичного розвитку і функціонального стану організму в старшому шкільному віці.

Період життя з 12-13 до 17-18 років визначається статевим дозріванням, що супроводжується прискореним фізичним розвитком і завершується з припиненням бурхливого зростання. Щодо фізіології, то цей вік обумовлений збільшенням вироблення багатьох гормонів, основні з яких — це гормон зростання, статеві гормони, гормони щитовидної залози. Саме їх комплексна дія забезпечує своєчасний і правильний розвиток дитини. У цей час відбуваються: поступова підготовка організму дітей до дорослого життя та відповідних навантажень; не тільки кількісні (збільшення довжини та ваги тіла), але й якісні зміни (остаточне дозрівання та перебудова всіх органів і систем).

У старших школярів швидко зростають і розвиваються всі частини тіла, тканини та органи, але темпи їх зростання є неоднаковими. Найпомітнішим є збільшення довжини рук і ніг. Наприклад, тулуб у хлопчиків витягується після того, як довжина рук, ніг і розміри тазу в поперечнику сягнуть свого максимуму. Нерівномірність зростання окремих частин тіла викликає тимчасове порушення координації рухів — з’являються незграбність і неповороткість. Після 15-16 років ці явища поступово минають. Зростання голосових зв’язок є особливо інтенсивними у 14-15 років.

У цьому віці відбувається посилене зростання легенів; досить швидко збільшується їх загальний обсяг.

У старшому шкільному віці можуть виникати функціональні розлади різних органів, що обумовлено перебудовою нервової та ендокринної систем. Наприклад, навантаження на ендокринну систему може сприяти розвитку захворювань щитовидної залози та цукрового діабету. Часто спостерігається так зване «юнацьке серце», яке характеризується збільшенням його розмірів, серцевим шумом, що виявляється під час медичного огляду. Частіше на порушення в роботі серцево - судинної системи скаржаться підлітки з обмеженою руховою активністю, які не займаються регулярно спортом, або навпаки - у разі надмірних, не відповідних до віку фізичних навантажень. Нерідко спостерігаються також підвищення артеріального тиску (так звана «юнацька гіпертензія»), почастішання серцебиття та пульсу (іноді тиск може зменшуватися, пульс уповільнюватися), іноді задишка, головний біль. Можуть спостерігатися зміни в роботі шлунково-кишкового тракту, особливо легко виникають такі порушення: скорочення кишечнику та просування по ньому їжі (прискорення або уповільнення), захворювання жовчовивідних шляхів. У разі переохолодження поперекової області у дівчаток розвиваються запальні захворювання сечовивідних шляхів. Нерідко саме в цьому віці у разі інтенсивного читання та розумового навантаження з’являються різні порушення зору, тому необхідно стежити за суворим дотриманням школярами режиму дня та правил читання.

Під час тривалого стояння або нерухомого сидіння у школярів можуть виникати запаморочення, неприємне відчуття в області серця, живота, у ногах, потреба змінити положення. Під час вимушеного тривалого стояння іноді розвиваються навіть непритомний стан і блювота, збліднення обличчя, холодні кисті рук та ін. Ці явища в положенні лежачи швидко минають.

У таких школярів спостерігаються підвищена пітливість, червоний дермографізм (після проведення нігтем по шкірі з’являються червоні смуги), швидка зміна настрою. Спричиняє ці розлади зазвичай нестійкість вегетативної нервової та ендокринної систем, що є характерними для цього віку, а також психічне та фізичне перенапруження. Із віком усі ці симптоми здебільшого минають самостійно, якщо ж вони з’явилися знову, необхідно звернутися до лікаря для з’ясування їх причини.

Старший шкільний вік — один із відповідальних етапів психічного розвитку людини, становлення її особистості. В основі змін психіки школярів — перебудова, що відбувається в центральній нервовій системі, посилена дією статевих гормонів. Саме в цьому віці інтенсивно формуються самосвідомість, здатність до аналізу навколишніх явищ, посилюється інтерес до проблем життя та самовизначення. Водночас у психічній сфері нерідко спостерігаються ознаки емоційної нестійкості: невмотивовані коливання настрою, поєднання підвищеної чутливості, уразливості щодо власних переживань та певної черствості та холодності до інших, сором’язливості та підкресленої розбещеності, самовпевненості. Підвищується інтерес до своєї зовнішності, надмірно гостро сприймаються будь-які критичні зауваження із цього приводу.

У мисленні школярів цього віку часто спостерігається прагнення до розмірковування, розв'язання складних філософських проблем, схильність до фантазування та вигадок. Саме в цьому віці пробуджується сексуальний потяг, що нерідко спричиняє складні конфліктні переживання.

У психіці виразно виявляється суперечливість, що пов’язана з нерівномірністю психічного та фізичного дозрівання. Риси «дитячості» поєднуються з проявами «дорослості», тому поведінка часто є непослідовною. Однією з характерних форм реакції старших школярів є бажання позбутися опіки або контролю дорослих. В основі подібних реакцій зазвичай — утрируване прагнення до самоствердження, досягнення самостійності. У таких випадках дитина прагне в будь-якій ситуації чинити по-своєму, якомога раніше відділитися від батьків і сім’ї, поступити на роботу або навчатися в іншому місті та ін. Здебільшого подібні реакції виникають, якщо батьки зловживають своїм авторитетом, пригнічують прагнення дитини до самостійності. Це може спричинити важкі конфліктні ситуації в сім’ї, коли страждатимуть і батьки, і школярі, у яких легко розвиваються неврози з різною тяжкістю проявів. Але й потурати будь-яким бажанням дитини є неприпустимим.

Нерідко трапляються так звані «реакції компенсації», коли школярі цього віку на очах у оточуючих прагнуть здійснити відчайдушні або нерозсудливо сміливі вчинки, щоб довести їм і собі «силу волі», «хоробрість» та ін.

Порушення поведінки в старшому шкільному віці значною мірою пов’язується з явищем акселерації. Справа не тільки у прискоренні темпів фізичного розвитку та статевого дозрівання, але й у диспропорції між фізичним і соціальним дозріванням дитини. Як наслідок — старшокласники, які є зрілими фізично та статево, протягом деякого періоду нерідко виявляють риси психічної інфантильності, «дитячості» (підвищену навіюваність, підкорюваність сторонньому впливу та ін.). Ця диспропорція нерідко сприяє порушенню поведінки, а відсутність необхідних умов виховання та навчання може спричинити неправильне формування особистості.

Старші школярі поступово наближаються за функціональними характеристиками систем організму до дорослих людей. Це стосується передусім функцій вегетативних систем, що досконаліше забезпечують рухову діяльність. Поряд із високим рівнем координації рухів зростає сила м’язів, стає можливим максимальний прояв витривалості в руховій діяльності. Однак істотний розвиток витривалості відбувається через кілька років після завершення шкільного періоду.

У старшому шкільному віці діти можуть опанувати високий ступінь майстерності у плаванні, фігурному катанні на ковзанах, художній гімнастиці та інших видах спорту. Високих результатів у багатьох видах спорту в цей час діти здебільшого досягають уже у шкільні роки. Це пов’язано з прискоренням (акселерацією) фізичного розвитку дітей у сучасному суспільстві й досконалішою системою їх спортивної підготовки порівняно з минулим.

Однак досягнути індивідуального найвищого ефекту спортивного тренування зазвичай можливо тільки після завершення шкільного періоду. У старшому шкільному віці диференціюються фізичне виховання дівчат і юнаків. У цьому віці можна розпочинати змагальну діяльність в усіх видах спорту. До завершення старшого шкільного віку у більшості видів спорту дозволяється виступати у міжнародних змаганнях.

Фізичне навантаження та відпочинок як фактори впливу на фізичний розвиток.

Головним фактором впливу на розвиток фізичних якостей є фізичне навантаження, яке одержує людина при виконанні фізичних вправ.

Фізичне навантаження - це певна міра впливу рухової активності людини на організм, що супроводжується підвищенням (відносно стану спокою) рівнем його функціонування.

Поняття "фізичне навантаження" відображає той факт, що виконання фізичних вправ викликає перехід енергозабезпечення життєдіяльності організму людини на вищий, ніж у стані спокою, рівень. Наприклад, уже повільна ходьба (швидкість 3 км/год) викликає збільшення обміну речовин у 3 рази, а біг з біляграничною швидкістю - у 10 і більше разів. Та різниця, яка виникає в енергозатратах між станом фізичної активності та станом спокою, характеризує рівень фізичного навантаження.

Судити про величину фізичного навантаження можна і за показниками ЧСС, частоти та глибини дихання, хвилинного та ударного об'ємів серця, кров'яного тиску тощо. Певну інформацію в цьому зв'язку для вчителя можуть також дати такі показники як інтенсивність потовиділення, ступінь почервоніння, блідість, погіршення координації рухів. Всі названі показники відображають внутрішнє навантаження. До зовнішньої сторони навантаження належать його обсяг та інтенсивність.

Інтенсивність навантаження — це кількість виконаної роботи за одиницю часу. Вона характеризує силу впливу конкретної вправи на організм.

Обсяг навантаження визначається тривалістю роботи та загальною кількістю вправ, виконаних на занятті, наприклад, в силовому тренуванні обсяг навантажень визначається кількість повторень та загальною масою піднятого вантажу; в спортивних іграх та поєдинках — часом рухової активності.

Досягнути ефективності при вдосконаленні фізичних якостей можна лише за умови чіткого дозування навантаження. Тобто, у кожному конкретному випадку необхідно забезпечити такий його обсяг і інтенсивність, які дадуть найкращий приріст якості, що розвивається. Таке навантаження називають впливовим.

Інтенсивність можна регулювати, змінюючи:

швидкість пересування;

величину прискорення;

координаційну складність вправ;

темп виконання вправ, кількість їх повторень за одиницю часу;

величину напруження, у відсотках від особистого рекорду в конкретній вправі;

амплітуду рухів (чим вона більша, тим більша інтенсивність навантаження);

опір навколишнього середовища (рельєф місцевості, вітер, течія води тощо);

величину додаткового обтяження;

психічну напруженість під час виконання вправи.

Якщо інтенсивність знаходиться на нижній межі впливової зони то відповідні фізичні якості розвиваються повільно, але досягають високого рівня міцності. Впливи високої інтенсивності дають відносно швидкий приріст рухових якостей, але досягнуті адаптації не такі стабільні.

Між інтенсивністю й обсягом навантаження існує обернено-пропорційний зв'язок.

Чим вища сила впливу на організм високоінтенсивної вправи, тим скоріше людина втомиться і змушена буде припинити її виконання. Тому ніколи не вдається поєднати максимальне або близьке до нього за інтенсивністю зусилля, з великим обсягом роботи.

Учитель повинен також враховувати, що фізичне навантаження з відповідною інтенсивністю стає дійовим лише тоді, коли воно має необхідний обсяг.

Для встановлення оптимального співвідношення інтенсивності та обсягу тренувального навантаження необхідно керуватися метою, з якою виконується та чи інша вправа, а також враховувати вікові і статеві особливості та рівень фізичної підготовленості тих, кому вона пропонується. Так, наприклад, при застосуванні бігу з метою вдосконалення загальної витривалості в учнів інтенсивність може бути визначена за ЧСС (120-140 уд/хв), що характеризує нижню межу впливової зони інтенсивності), а тривалість буде зумовлена індивідуальними можливостями.

Після виконання фізичних вправ в організмі розгортаються різні реакції відновлення. При цьому швидкість відновлення працездатності на різних етапах післядії навантаження не однакова. Спочатку відновлення протікає швидко, потім уповільнюється, а далі затягується і протікає хвилеподібне. Поряд з цим існує й інша закономірність: різні функції мають власні динаміки відновлення (гетерохронність відновних процесів). У дітей та підлітків спостерігається велика неузгодженість відновлення окремих функцій.

Тривалість відновлення залежить від величини та характеру навантаження. При цьому відновлення втрачених на забезпечення роботи енергетичних ресурсів відбувається не до вихідного рівня, а з деяким надлишком ("суперкомпенсація"). Явище суперкомпенсації виникає тоді, коли тренувальні впливи відповідають потенційним можливостям організму. Внаслідок суперкомпенсації зростає тренованість. Якщо тренувальні впливи систематично перевищують потенційні можливості організму, то витрачені енергоресурси не встигають поновлюватись, і наступає виснаженість організму. Як наслідок, тренованість значно знижується і нарешті, якщо тренувальні впливи значно нижчі за потенційні можливості, то зростання тренованості не спостерігаються.

Одержати необхідні тренувальні впливи і сприяти вирішенню конкретних педагогічних завдань дозволяє також визначення правильної тривалості та характеру відпочинку між повтореннями вправ в занятті. Встановлено, що відновлення енергоресурсів протікає хвилеподібне за типом згасаючої кривої (Рис 1).

Відповідно до динаміки відновлення після навантаження за тривалістю розрізняють такі різновиди інтервалів відпочинку за тривалістю: "жорсткий" (І), відносно повний (П), екстремальний (Ш), повний (IV).

Динаміка працездатності та ЧСС під час виконання навантаження та в період відпочинку (за Линцем М.М.)

Примітка:

Н - навантаження; ДП - динаміка працездатності; ДЧСС - динаміка ЧСС;

І - фаза неповного відновлення;

II - фаза відносно повного відновлення;

III - фаза суперкомпенсації;

IV - фаза незначного зниження працездатності і хвилеподібного повернення її до вихідного рівня.

Жорсткий інтервал відпочинку передбачає наступне навантаження через 45-90 - 60-120 с, що відповідає фазі недовідновлення оперативної працездатності. Якщо тренувальне завдання викликало частоту пульсу 180-200 уд/хв, то наступне буде здійснюватися на пульсі 140-120 уд/хв. Такий інтервал відпочинку застосовується при розвитку різних видів витривалості.

Відносно повний інтервал відпочинку передбачає наступне навантаження після першого повернення працездатності до вихідного рівня (ЧСС 110-120 уд/хв). Його тривалість становить від 60-120 с до 90-180 с. Тренувальний ефект такого поєднання навантажень і відпочинку проявляється в суперкомпенсації як наслідку кумулятивного впливу виконання серії вправ із 4-6 повторень. Застосовується переважно для вдосконалення швидкісної і силової витривалості.

Екстремальний інтервал відпочинку передбачає наступне навантаження на фазі суперкомпенсації (ЧСС 110-90 уд/хв). Його тривалість від 2-3 до 6-8 хв. (відчуття суб'єктивної готовності до наступного виконання вправи). Для досягнення стану суперкомпенсації завдання виконують серіями. В одній серії роблять 3-4 повторення вправ. Кількість серій залежить від рівня тренованості людини. Між серіями інтервал відпочинку — повний. Застосовують експериментальні інтервали відпочинку при вдосконаленні силових, швидкісних, швидкісно-силових і координаційних можливостей учнів.

Повний інтервал відпочинку передбачає хвилеподібне повернення працездатності до вихідного рівня. Залежно від характеру і величини втоми його тривалість складає від 6-8 до 20 хв. Застосовується в оздоровчих тренуваннях, що не передбачають великого зростання тренованості.

За характером розрізняють:

пасивний відпочинок який передбачає відносний спокій, відсутність рухової активності в перервах між виконанням вправ;

активний відпочинок який передбачає виконання між тренувальними завданнями тих же вправ з помірною інтенсивністю, або інших вправ та рухових дій іншими частинами тіла, близькими за формою до тренувальної вправи;

комбінований відпочинок передбачає поєднання в одній паузі активну і пасивну його організацію. При застосуванні активного, або комбінованого відпочинку ефект відновлення працездатності збільшується, коли тренувальні вправи виконуються відразу ж після виконання вправ, які стимулюють відновлення. Пасивний і комбінований відпочинок більш ефективні при значній втомі.

Якщо відпочинок триває 2-4 хв, то ефективнішим є активний. При тривалих паузах більш ефективним є пасивний і комбінований відпочинок. Оптимальною формулою організації комбінованого відпочинку є така: 25% — активного; 50% — пасивного; 25% — активного. Рухові дії в заключній частині комбінованого відпочинку повинні бути подібними до тренувальних вправ за формою і змістом.

Паралімпійський рух в Україні

Формування спортивного руху людей з інвалідністю в Україні бере свій початок з 1989 року. Саме в цей час почали створюватись фізкультурно-спортивні та оздоровчі клуби людей з інвалідністю. У подальшому ці громадські об’єднання стали основою для створення національних федерацій спорту людей з інвалідністю з різними видами уражень: опорно-рухового апарату, порушеннями зору, слуху та інтелекту. 26 років тому, у квітні 1992 року, ці чотири федерації об’єдналися у Національний комітет спорту інвалідів України, що на сучасному етапі представляє Україну у міжнародному паралімпійському русі, виконуючи функції Національного паралімпійського комітету, а також сприяє участі українських спортсменів у Дефлімпійських іграх.

Громадськість людей з інвалідністю активно боролася за визнання соціальної значущості фізкультурно-спортивного руху та необхідності відповідної державної підтримки. Стрімкий злет масового спорту інвалідів відбувся, коли в Україні була започаткована  діяльність унікальної, і поки що єдиної в світі державної системи управління фізичною культурою і спортом людей з інваліністю. У 1993 році рішенням Уряду України були створені Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів „Інваспорт”  та  27  регіональних  центрів  “Інваспорт”.

  

Поєднання діяльності Національного комітету спорту інвалідів України і державної системи „Інваспорт” стало могутнім фактором розвитку фізичної культури і спорту інвалідів у нашій державі. Станом на сьогодні (2018 р.) в Україні - 25 регіональних центрів з фізичної культури і спорту інвалідів «Інваспорт», 3 міських та 2 районних центра, 27 дитячо-юнацьких спортивних шкіл для дітей з інвалідністю, включаючи 2 спеціалізовані, а також 106 фізкультурно-оздоровчих клубів.

Більше 40 тисяч людей з інвалідністю та 10 тисяч–дітей шкільного віку відвідують фізкультурно-реабілітаційні групи та спортивні секції з 40 видів спорту  (27 – для людей з порушенням слуху, 17 – з порушенням зору,  28 – з ураженням опорно-рухового апарату, 3 – з вадами розумового та фізичного розвитку).

Щорічно в Україні проводяться понад 250 чемпіонатів, першостей та кубків з 19 видів спорту серед людей з інвалідністю з ураженнями зору, слуху, опорно-рухового апарату та інтелекту, а також Всеукраїнська спартакіада для діток з інвалідністю "Повір у себе".

Провідні спортсмени України досягли значних успіхів у найпрестижніших міжнародних змаганнях, гідно представляючи нашу незалежну державу. Серед них високе звання „Заслужений майстер спорту України” присвоєно 287 провідним спортсменам, 819 – звання „Майстер спорту України міжнародного класу”, 1366 – звання „Майстер спорту України”, "Заслужений тренер України" - 311 фахівцям. Загалом за роки незалежності 2783 особи з інвалідністю та їх тренери отримали почесні звання у сфері фізичної культури і спорту. 

Завдяки системній організаційній та практичній роботі Національного комітету спорту інвалідів України, Українського центру з фізичної культури і спорту інвалідів “Інваспорт” та спортивних федерацій з нозологій українські спортсмени з інвалідністю не тільки досягнули неймовірно високих результатів – кожен виступ наших спортсменів щоразу дивує світ неймовірними перемогами.

Від першого дебюту національної збірної команди України на X літніх Паралімпійських іграх в Атланті, де наші спортсмени вибороли  1 золоту, 4 срібні та 2 бронзові нагороди у легкій атлетиці та плаванні - до ХV літніх Паралімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро, де здобутком команди стало не тільки 117 медалей:  41 золота, 37 срібних та 39 бронзових, але й сенсаційне третє місце Паралімпіади-2016. Причому, практично усі дні змагань, тримаючи у напрузі увесь світ, наша команда утримувала то другу, то третю світову позицію, поступаючись країнам-лідерам - Китаю та Великобританії.! І це лише за п'ять паралімпійських міжсезонь…

За оцінками Міжнародного паралімпійського комітету, міжнародних спортивних федерацій за останні роки темпи розвитку паралімпійського руху в Україні є найвищими в Європі. Ця динаміка притаманна усім, без виключення, видам спорту – українські спортсмени з інвалідністю долають нові рубежі та, здобуваючи  перемоги у багатьох видах спорту, гордо прославляють на високих паралімпійських та дефлімпійських п’єдесталах ім’я нашої держави. І це, навіть, незважаючи на стрімкий розвиток спорту людей з інвалідністю у більшості  країнах світу!

Додаткові теоретичні питання

Характеристика фізичної підготовленості. Методики її визначення.

Методика виконання фізичних вправ та рухливих ігор з дітьми молодшого шкільного віку.